Пошук Пошук
Календар Пошук по даті
«    Червень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Опитування Опитування
Опрос Яку школу Ви б хотіли у Набутівській громаді опорною?

 
Крайний коментар Крайній коментар
Top news Популярні новини
Архів новин Архів новин
Травень 2018 (1)
Квітень 2018 (2)
Березень 2018 (6)
Січень 2018 (2)
Грудень 2017 (9)
Листопад 2017 (1)
Погода Погода в Деренківці

Реклама Реклама

Частина2 Подорожі
Добавлено: 17-02-2007, 11:45     Автор: derenova     Категорія: Історії    
Продовження....
В 1910р. зімою,одного вечора, я прийшов у школу до свого товариша учителя коротать вечір.
Дід Кость соломою топив грубу, на столі лежав Кобзарь Т Г Шевченка. Я його розкрив і став читать"Катерину". Прочитавши кілька сторінок дід Кость уважно слухав, Я остановився, та й питаю:
- А чи знаете Ви хто написав "Катерину"?
- Знаю,добре знаю, хто написав "Катерину" та й всього "Кобзаря" бо це Шевченко.
- А як же Ви тее знаете, Ви жбо не грамотні,та й дальші Деренківця гадаю ні где не бували?
- Еге не грамотний!, та я Тараса із Деренківця возив у самий Київ, і з тим його добре знаю,
Така одповідь мене дуже зацікавила. Я й кажу дідові:
- Розкажіть то же мені, якВи його возили? що з ним говорили? що робили подорожуючи?

От дід і став розказувать:....
Діло було тре сказать за панщини, а в якому році не скажу, бо давно це було, а в додаток я не грамотний. Тараса етапним порядком доставили з Черкас у Якономію, яку і тепер ви бачите низче Гродка. Мені було років зо 25, я був десяцьким.
Літом одного дня, я прихожу в Якономію на роботу, а управляючий каже:
- Ти Костю, собірайся, поїдеш у Київ, повезеш туди Шевченка, а там у Киеві окуеш воза та й приїдеш додому.
От я і собрався. Запріг у воза пару коней, наклав сіна і підїхав до ганку панського дому.Через невеликий час вийшов з покоїв Тарас з панами. Одягнений був у жупан, собою не високий, але кремезний. Попрощавсь він з панами, сіли ми на воза і поїхали селом до теперішніх водяних млинів, де тре було вбрід переїхать Рось. Тілько що заїхали в річку, як зламався дишель. Тараса я оставляю біля воза і коней, а сам скоріш у Якономію по новий дишель. Вертаюсь, а його нема. Куди дівсь? Оглядаюсь навкруг, а він на тім березі, та чогось-то пригнувсь крадеця поза кущами лози, а під рукою несе жмут якихось манатків.....
далі буде..
Комментів: 2   Переглядів: 1 869
Поважний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
Volodiya Група: Администраторы     Комментів: 341
18 лютого 2007 09:02 Користувач offline

Хто слухав розповіді старих людей у дитинстві, читаючи це, зможе поринути у той світ, сповнений щастя і спокою, буде знов відчувати дух рідної землі.











slesar Група: Администраторы     Комментів: 321
19 лютого 2007 01:25 Користувач offline

Цікаво - давай ще! wink











Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.