Пошук Пошук
Календар Пошук по даті
«    Травень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031 
Опитування Опитування
Опрос Яку школу Ви б хотіли у Набутівській громаді опорною?

 
Крайний коментар Крайній коментар
Top news Популярні новини
Архів новин Архів новин
Квітень 2018 (2)
Березень 2018 (6)
Січень 2018 (2)
Грудень 2017 (9)
Листопад 2017 (1)
Жовтень 2017 (3)
Погода Погода в Деренківці

Реклама Реклама

цікава" маячня"
Добавлено: 4-06-2008, 00:35     Автор: leny     Категорія: Історії    
Ще коли у нас менше матюкалися, були популярні різні прокльони. Приміром: ”А щоб твоя путь погибла!” Звучало це мені колись смішно, а тепер вже ні. Бо знаю, як воно: ніби всередині тебе пропадає горизонт і всі сторони світу. Гірше не придумаєш.

Ось нявкнув кіт. Хоче, щоб погладили. Іншим разом я б йому сказав: мовляв, роботи багато, ще й кінця не видно, а я вже забув, що було на початку, он яка велика робота, мене б самого хтось погладив. Отак би я раніше сказав, а тепер — ні. Слів людських нема, і я його просто передражнюю. Кіт противно каже ”Ве!”, і я йому противно кажу ”Ве!”. Сидять у хаті два придурки й нявкають один на одного. Оце воно й є — путь погибла.

Треба щось робити. Я думав, що нічого вже не вдієш. Але спробував. Так, ніби справді опинився в незнайомій порожній місцевості — просто почав озиратися. І раптом побачив його — вітрячок, який колись стояв на краю моєї батьківщини. В ту мить я був врятований. Побачив його, зрадів і майже заплакав, що теж важливо, бо навіть здатність плакати перед тим пропала — так само, як і горизонт у мені.

Це не рецепт порятунку, але щоб було зрозуміло, мушу сказати, що то за вітрячок. Коли німці відступали, його хотіли спалити. Під’їхав німець на коні, тицьнув факелом і поїхав далі, а вітрячок почав горіти. Наші люди сиділи в кущах недалеко. І одна манюсінька баба вийшла з кущів і пішла гасити. Без відра — там поряд калюжа, і баба бризкала руками. А потім закричала до кущів: ”А ти що там сидиш, як задниця в розсолі?!” І вискочив дідок, теж манюсінький, і вони вдвох забризкали вогонь. Шляхом ішли німці й не озиралися. Отак вітрячок вижив.

Мені це явилося тепер — щоб нагадати, що от хтось манюсінький вийшов і зробив своє діло, яке здавалося неможливим. Ця картинка помогла ненадовго, але принаймні я відчув себе в хаті старшим за кота, а це немало в таких випадках.
Віталій ЖЕЖЕРА
Комментів: 2   Переглядів: 1 706
Поважний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або зайти на сайт під своїм ім'ям.
slesar Група: Администраторы     Комментів: 321
5 червня 2008 09:48 Користувач offline

І справді - цікава!











leny Група: Главные редакторы     Комментів: 290
6 червня 2008 06:45 Користувач offline

Отож..











Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.